Всі професії важливі, або… Не будеш вчитися – двірником працюватимеш чи підлогу митимеш!

Ми завжди починаємо більше поважати людей після того, як спробуємо виконувати їх роботу.

(У. Федер)

      Чи замислювались ви над тим, як змінюється ставлення суспільства до людини через те, яку роботу вона виконує або який ранг у суспільстві займає?

Кому Ви надасте перевагу в своєму спілкуванні – людині, яка працює, наприклад, двірником або оберете чарівну бесіду з представником якоїсь вищої та «поважної» професії? Іноді корисно ставити собі такі питання, щоб зрозуміти, чи не надаємо ми переваги одним людям над іншими лише через їх роботу або статус у суспільстві.

Спробуємо проаналізувати «портрет» нашого суспільства через призму професії.

В нашій країні можна зустрітися з неповагою до певних професій та працівників сфери обслуговування. Іноді батьки ніби-то залякують своїх дітей словами: «Не будеш вчитися – двірником працюватимеш чи підлогу митимеш!». Вже з дитинства людям передається певна неповага до працівників сфери обслуговування. Звісно, усі ми схильні більше поважати успішних людей. Але, все ж таки, яка різниця, яку роботу виконує людина? Будь вона приватним підприємцем чи звичайним вантажником. Адже кожна праця варта поваги, чи не так? Маю сумніви, що, наприклад, якийсь «шановний» чиновник зможе встати о 5 годині ранку взимку і поприбирати вулиці від снігу, щоб потім людям було легко і зручно діставатися своїх робіт, шкіл та університетів. Іноді праця якогось двірника приносить більше користі, ніж «клопітка робота» наших міністрів і чиновників!

       Але, на жаль, в нашій країні не тільки до одних двірників і прибиральниць неповажливе ставлення. Неприємного ставлення до себе також зазнають й працівники інших професій, наприклад, вчителі чи лікарі. Багато дітей дозволяють собі непристойно поводитись і грубо розмовляти з вчителями. Не важко помітити, що в нашій країні взагалі дуже мало поваги людей одне до одного. Можливо, якщо б наша влада більше поважала свій народ і самих себе, то не було б тієї жахливої ситуації, яку ми зараз маємо в нашій країні.

       В Європі, наприклад, шанується будь-яка робота, тому що не має значення, яким чином людина заробляє собі на життя. Чи це прибиральниця, чи лікар, чи вчитель – всі професії важливі, і жодна з них не вважається не престижною або не модною. В Америці школярі підробляють в кав’ярнях, розносять піцу, не соромляться роботи прибиральника! Чого ж в нашій країні так багато тих «пані та панове», які цураються якоїсь роботи, і прагнуть сидіти в теплому офісі, не напружуючись?

На мою думку, треба змінювати менталітет людей і ставлення до таких очевидних речей, адже, якщо ми хочемо у Європу, то й погляди наші мають бути європейськими. Ми не маємо цуратися людей через те, яку роботу вони виконують або яке положення в суспільстві займають. У кожної людини своя ситуація в житті, і кожен має право вибору, тому ніхто не має права осуджувати інших.